байкериБайкер… Гадаю, не помилюсь, якщо скажу, що це слово знайоме всім з самого дитинства, але у кожного викликає свої асоціації.

У різних країнах байкерські організації мають ряд своїх відмінностей, але в цілому принципи кожної з них можна відобразити трьома словами: Честь, Братство й Взаємовиручка. Сучасні байкери – це люди, які не просто закохані у швидкість та свободу.
Вони прагнуть поліпшувати культуру своєї Батьківщини, підтримувати та активно приймати участь у різних благодійних акціях.

Одним із таких прикладів став благодійний мотопробіг для молоді з інвалідністю, організований благодійним фондом «Юніті» 18 травня 2019 року.

Це вже не перша зустріч байкарів з «юнітцями». Минулої осені відбулося перше знайомство. Погода трішки підвела, і воно пройшло під дощем. Наступного разу катались посеред Києва. Ми ніби притиралися один до одного, вивчаючи наші прагнення, бажання, наміри. Байкери придивлялись до кожного з учасників, що цілком зрозуміло, адже вони беруть відповідальність за всіх, хто сідає на їх байк, тобто за кожного з нас. Нас захоплювали їхні байки – велетенські красені, кожен зі своїм, тільки йому притаманним, характером, який, на наш погляд, повністю співпадає з характером власника. І, звичайно, самі байкери, які були справжніми левами зовні та з величезним серцем всередині.

«Це все по-справжньому» – ця думка справді лунала у моїй голові, коли я мчалась по трасі, сидячи за спиною Дмитра, а моє волосся роздував вітер, коли була трішки напружена від задоволення, а Дмитро думав, що я боюся й намагався мене заспокоїти, коли намагалась посміхатися йому в дзеркало. Це були неймовірні відчуття!!!

Анастасія Стельмах згадує цей день так:

«Київ, сонячний ранок вихідного дня. Ми зустрічаємо наших добрих друзів байкерів. Кожен із них вже знає наші фізичні нюанси, тому завбачливі чоловіки турботливо одягають на нас захисні шоломи, розповідають кому на чиєму байку зручніше. Осідлавши блискучих «залізних коней», під рев моторів ми організували довгу колону й рушили трасою у напрямку Борисполя. Ця швидкість, стрімкі потоки вітру, коли мчиш уперед, відчувається справжня свобода духу. Відрив від буденності. Навіть тіні тривоги розчиняються в цій хвилі драйву. Надихає це єднання свідомості… А тим часом інші учасники дорожнього руху фільмують наш мотопробіг, перехожі посміхаються. Зліва пролітає байк із нашим фотографом Олександрою, яка однією рукою тримаючись за байкера, іншою робить крутезні кадри».

І дійсно, команда «Юніті» вже традиційно турбується про те, щоб ці хвилини лишилися не лише в нашій пам’яті, а й у якісних фото та відео, які, впевнена, ще не раз будуть переглядати всі учасники пробігу та лайкати знайомі в мережах.

благодійний мотопробіг«Скажу одразу, я взагалі не хвилювалася (це правда, я не жартую), – ділиться своїми враженнями Анастасія Зайцева. – Все пройшло набагато вражаюче, ніж я уявляла (я вперше брала участь у такому заході, тому це передбачено). Що саме вразило? Професіоналізм байкерів! Мені після пробігу сказали, що ми рухалися зі швидкістю 120 км/год., а я взагалі цього не відчувала. Навпаки, подекуди здавалося, що якось все надто повільно. Я ж не бачила показник спідометра!».

Ще наші дівчата згадують пікнік біля озера, де ми їли смачний шашлик, що приготували наші хлопці, ділилися своїми враженнями, грали в кумедні ігри, позували для фото. Панувала дружня атмосфера добра й згуртованості.

«Така, ніби ми всі одна велика родина», – каже Анастасія Стельмах.

А Анастасія Зайцева жартує про велику кількість їжі та підкреслює особливий підхід фонду «Юніті»: її ще ніхто не запрошував кататися на байках чи брати участь у благодійному забігу на підтримку важкохворих дітей.

Та ми всі хочемо висловити величезну вдячність Президенту фестиваля байкерів «Тарасова гора» Ашоту Арушанову та всім байкерам, які погодились разом з ним підтримати нашу ідею, Дмитру Волкову та його товаришеві – байкерам, які самостійно запропонували прийняти участь, нашим фотографам – Ганні Запилаєвій, Олександрі Шурун, “Dronarium” за аерозйомку та Олександру Стадніченку. Завдяки його проекту «Жовтий бегемот» були перевезені інвалідні візки учасників.

 

Автори статті: Летюча Інна, Стельмах Анастасія, Зайцева Анастасія